Пошуки української національної ідеї (вона ж тут — "ідентичність") активізуються зазвичай не на добре. Ну так у нас історично склалося. Чи істерично?
Втім, яка різниця?
Не те щоб ця інтелектуальна сверблячка в соцмережах була провісницею якихось особливо похмурих часів. Але неухильне руйнування старої системи політичних координат при демонстративній відсутності нових і такому самому демонстративному нехтуванні інакодумцями породжує подив і тривогу. Паралельно з пошуками чудесних, чарівних вирішень усіх проблем.
Це логічно. Якщо зовнішня рамка валиться, можна спробувати підперти чимось міцним бодай свій внутрішній світ