​​ЗІВ'ЯВ ЦЕЙ РІК

Зів'яв цей рік, осипались пелюстки,
Я збережу їх поміж сторінок.
Можливо, він залишить в серці пустки,
А, може, легкий у душі танок.
Те, як він цвів, залежало від мене.
Чи ріс він там, де істини струмок,
Де все духовне – плідне і зелене,
Чи, може, там, де був один пісок.

Його слізьми я рясно поливала,
Й Господь дощі Свої із неба посилав.
Я разом з ним все вище підростала,
Та час прийшов – і він, як все, зів'яв.
Так кожен рік народжується, в'яне…
Хто знає чи великий наш букет?!
Хто у майбутнє сховане загляне?
Ті квіти – то Господній є секрет.

Він їх саджає, сонце підіймає,
Запалює їм зоряні вогні,
А ми з тобою квіти ці збираєм,
Пелюстки їхні – наші то є дні.
Кладу і цю похиленую квітку
До інших, до гербарію років.
І серце защемить, коли роблю помітку,
Що ще один мій рік від Господа відцвів…

#укрстих