Моє малювання в місцевій бібліотеці принесло от таку книжечку. Було неймовірно цікаво це дослідження і яке було моє розчарування… Ні, навіть не так. Я була люта! Це бляха не журналістика.
З того що я прочитала (сил читати то все в мене не було) з перекладачем. Автор симпатизує росії як такової. Герої які з приходом росії знову ж таки відчули що їх «асвабадили от нацистів», а от героїв яки пережили полон в Ізоляції чомусь в цій книжці немає. Тобто якась одна сторона, лейтмотив що ДНР просто якась така Куба.
З цікавого, що книга в жовто синіх кольорах знаходиться в розділі «Історія Росії» Чомусь «Істрія Польші» знаходиться в розділі «Історія Європи. Але після перегляду цьому я вже не дивуюсь.
Тут випливає і герой Моторола, історії покалічених повстанців (яких ой як шкода бо вони ж до незалежності йшли а ці українські нацисти їх на війні підстрелили)
Постає в моїй голові риторичні питання, що робить документалістику документалістикой?