Фактична відмова парламенту від розгляду кандидатури колишнього президента Грузії Михаїла Саакашвілі на посаду віце-прем'єра - це історія не про самого Саакашвілі.
Це історія про Зеленського.
Ще недавно президент міг зажадати від парламенту затвердити міністром хоч власного водія - і депутати правлячої партії слухняно погодилися б із будь-якою пропозицією глави держави. Погодилися б без дискусії, без прояву інтересу до запропонованої кандидатури. Якщо з'являлися хоч якісь сумніви в адекватності президентських пропозицій, вони сприймалися як демонстрація неповаги до «вождя».
Цей час закінчився. Вже саме запрошення Саакашвілі на засідання фракції «Слуга народу» було поганим сигналом для глави держави. Саакашвілі зустрічався із Зеленським. Цього мало б вистачити будь-якому депутату- «слузі». Але, як бачимо, не вистачило.
Не можна назвати цю ситуацію непередбачуваною. Власне, серед тих, хто передбачав майбутній «бунт» депутатів був ще на самому початку правління Зеленського тодішній глава офісу президента Андрій Богдан - фактичний куратор нового парламенту в перші місяці його роботи. І горезвісний «турборежим» був пов'язаний з розумінням того, що рано чи пізно депутати від правлячої більшості задумаються про власні інтереси, а інтереси Зеленського і найближчого оточення президента перестануть їх цікавити.
Адже ким є у більшості своїй депутати-"слуги"? Це випадкові люди, які просто використовували Зеленського для того, щоб потрапити до парламенту - точно так, як Зеленський використав інфантилізм, наївність і безвідповідальність своїх виборців для потрапляння у крісло президента. Зеленський для таких депутатів - не лідер, а ліфт. Ліфт, який вже дістався потрібного поверху.
При цьому ніякого виходу з ситуації у президента немає. Розпустити парламент? Провести дострокові вибори? Але кого набере Зеленський до нового списку “Слуг народу”? Кого може набрати лідер, у якого немає політичних поглядів і розуміння того, як потрібно реформувати і розвивати країну? Який сприймає політику як серію телевізійних роликів?
Тільки нових випадкових людей, для яких він знову зіграє роль ліфту. Людей, які розбіжаться відразу ж, як тільки зрозуміють, які можливості відкриває для них робота в парламенті.
Для того, щоб було інакше, Зеленський повинен почати працювати не з випадковими людьми і не з командою свого сатиричного шоу. Він повинен почати працювати з однодумцями.
Але спільність поглядів повинна обумовлюватися наявністю поглядів у першої особи. В іншому випадку доведеться завжди працювати ліфтом.
Espreso.tv
