Про висловлювання думки
У вас є досвід роботи в американських компаніях? Що вам більше за все кидається в очі в порівнянні з українськими? Я розумію, що відмінностей багато. They are wired differently. Доки думаєте, я поділюсь власним спостереженням.
В американських компаніях заохочують висловлювання своєї точки зору (bringing in different perspectives), пропозиції покращення продукту або процесу. Це свідчить про те, що тобі не пофіг, ти вболіваєш за продукт і за компанію, ким би ти не була. А ще менеджмент таким чином отримує зворотній зв'язок від співробітників і може коригувати свої рішення. Зверніть увагу: може - не завжди означає, що буде ;)
Давати такий зворотній зв'язок буває складно, особливо для народжених в СРСР (мені в тому числі), оскільки передбачає вихід із парадигми “не висовуйся, бо нашкодиш собі” або “ініціатива наказуєма”. Насправді приписувати це виключно вихідцям із тюрми народів буде несправделиво. Наприклад, в англійській мові є схоже явище, називається tall poppy syndrome.
Звісно при висловлюванні своєї думки необхідно зберігати певну гігієну спілкування: дотримуватись культурних норм, не грубити, аргументувати свою точку зору, і насамперед розуміти, яку ціль ви переслідуєте. Простіше кажучи, говорити просто щоб почути свій голос - не продуктивно.
А що якщо я спробував, але мої думки не почули і не оцінили? Що ж, на це може бути тисяча причин. Пробитись крізь інформаційний шум і контекст, в якому перебуває співбесідник буває непросто. Ту саму думку інколи потрібно повторювати в різних формах різним людям. Кульгає аргументація чи англійська? Це можна виправити. Питання в мотивації і наполегливості.
Щоб бути цікавою особистістю і цінним професіоналом за сучасною кон’юнктури ринку, треба не боятися висловлюватись, сперечатися і помилятися. Залишатися в тіні - набагато гірше.
В моєму досвіді траплялось, що я соромився висловити занадто сміливі чи дивні припущення чи гіпотези або поставити дурне питання. А потім хтось інший пропонував дещо схоже, і менеджмент був у захваті від ідеї. Тому я вирішив для себе, що краще бути божевільним мрійником або любителем складних питань аніж сірою мишею.
Питання 1. Як часто ви висловлюєте свою думку? Чому не частіше?
Питання 2. Які відмінності між американськими і українськими компаніями привертають вашу увагу?
У вас є досвід роботи в американських компаніях? Що вам більше за все кидається в очі в порівнянні з українськими? Я розумію, що відмінностей багато. They are wired differently. Доки думаєте, я поділюсь власним спостереженням.
В американських компаніях заохочують висловлювання своєї точки зору (bringing in different perspectives), пропозиції покращення продукту або процесу. Це свідчить про те, що тобі не пофіг, ти вболіваєш за продукт і за компанію, ким би ти не була. А ще менеджмент таким чином отримує зворотній зв'язок від співробітників і може коригувати свої рішення. Зверніть увагу: може - не завжди означає, що буде ;)
Давати такий зворотній зв'язок буває складно, особливо для народжених в СРСР (мені в тому числі), оскільки передбачає вихід із парадигми “не висовуйся, бо нашкодиш собі” або “ініціатива наказуєма”. Насправді приписувати це виключно вихідцям із тюрми народів буде несправделиво. Наприклад, в англійській мові є схоже явище, називається tall poppy syndrome.
Звісно при висловлюванні своєї думки необхідно зберігати певну гігієну спілкування: дотримуватись культурних норм, не грубити, аргументувати свою точку зору, і насамперед розуміти, яку ціль ви переслідуєте. Простіше кажучи, говорити просто щоб почути свій голос - не продуктивно.
А що якщо я спробував, але мої думки не почули і не оцінили? Що ж, на це може бути тисяча причин. Пробитись крізь інформаційний шум і контекст, в якому перебуває співбесідник буває непросто. Ту саму думку інколи потрібно повторювати в різних формах різним людям. Кульгає аргументація чи англійська? Це можна виправити. Питання в мотивації і наполегливості.
Щоб бути цікавою особистістю і цінним професіоналом за сучасною кон’юнктури ринку, треба не боятися висловлюватись, сперечатися і помилятися. Залишатися в тіні - набагато гірше.
В моєму досвіді траплялось, що я соромився висловити занадто сміливі чи дивні припущення чи гіпотези або поставити дурне питання. А потім хтось інший пропонував дещо схоже, і менеджмент був у захваті від ідеї. Тому я вирішив для себе, що краще бути божевільним мрійником або любителем складних питань аніж сірою мишею.
Питання 1. Як часто ви висловлюєте свою думку? Чому не частіше?
Питання 2. Які відмінності між американськими і українськими компаніями привертають вашу увагу?
3 comments
Log in to comment
Начинающие венчурные стартапы (первые лет 5-7) скорее будут заинтересованы. Сейчас работаю в компании со штаб-квартирой в Бостоне. Восточное побережье, но культура свободная.