Сьогодні хочу поділитись своїм відгуком на фільм «Горили в тумані» 1988 року.
Як я його знайшла? Ми взяли в дитячій бібліотеці декілька дитячих книжок автобіографій відомих жінок (жодну я не знала!!) і серед них була Даяна Фоссі. Я загуглила почитати про цю жінку і так вона неймовірна і відома і поклала життя на вивчення гірських горил і про неї зняли фільм.

Останнім часом мене заспокоює стилістика фільмів 80 - х, приглушеність кольорів, музика, швидкість розгортання подій та кадрів (нові фільми несуть набагато більше напруги)

Сам фільм розказує про саму Даяну Фоссі, як вона поїхала до Африки вивчати цих мавп, намагається зрозуміти мову та поведінку, як самотужки бореться з браконьєрами та місцевою політикою щодо заповідної зони. Для мене як одна людина йде проти цілого племені, традиції заради захисту тварин.

В своїх тезах хочу зафіксувати деякі феміністичні проблеми, які в мене виникли після перегляду фільму.
- Коли Даян приходить просити про свою кандидатуру, щоб бути відрядженою від National Geographic, професор відповідає їй що він «подумає» Інших кандидатів їхати в Африку немає, де при останній експедиції людина померла від апендициту (бо неможливо добратись з джунглів до цивілазії легко), в країну де йде громодянська війна (про яку Даян не знала) вона все одно достатньо «жінка» щоб її відправити. І її відправляють. Але якщо б там був «конкурент» навіть неймовірно тупий ми б мабуть не спасли б тих горил і ніколи б не дізнались про Даян Фоссі

- Коли вона таки делегована та приїжджає в Африку, керівництво постійно нарікає на видатки Даян, за цукерки та цигарки. Світ де чоловічі видатки на цигарки безумовні.

- Даян в Африці знайомиться з фотографом якого делеговано сфотографувати мавп, в них звʼязуються стосунки. І в якийсь момент, він пропонує їхати з Африки, бо «що він тут буде робити?» Даян не може покинути своїх горил і залишається, а він їде. Для мене це про те, що зазвичай коли чоловік їде питань, а що робити там його жінці в незнайомому місті не виникає. Більше того це очікувано, типу якщо Питання грошей не стоїть, то «що тут думать?» та «ти не знаєш чим зайнятись? Картоплі почисть, в підʼїзді помий, сусідей пригости») В принципі питання професійної реалізації жінки воно дуже і дуже другорядне. В той час питання реалізації чоловіка це першочергове. Тобто жінка вона ж муза, вона ж цілодова підтримка чоловіку. Але навпаки це не може працювати.

- Ну і загальне, чоловіків вчених чи письменників важко не знати, все те саме про жінок не вшито в мою прошивку) Доводиться це самостійно компенсувати)