В кінці тижня, після вечері з дружиною у гарному закладі й ще не відійшовши від ейфоріі, розуміння написаного це взагалі не те чого б хотілося перед вихідними, які хоч ось- ось настануть, але вже позаду і зі спогадами розчарування в них.. і так щотижня, місяця, року колесо життя підхоплює тебе як перекотиполе і жене- жене поки не кине десь зовсім одного в обійми смерті, що в останнє тебе приголубить полум'ям твого, виснаженного життям, тіла. І так буде з кожним.. Який у цьому всьому сенс: проживеш ти щасливе життя чи нещасне, покинеш його відразу, чи після всих знайомих, здійсниш мрію чи загубишся в чужих, увійдеш в історію чи станеш одним із мільярдів тих про кого ніхто ніколи не згадає..?

Це ваш вибір, як прожити життя і як сприймати все навколо