«Кити» Євросоюзу: від Європарламенту до Ради ЄС
1 листопада 30 років тому набув чинності Договір про Європейський Союз (European Union), який підписали у нідерландському місті Маастріхт у лютому 1992 року. При цьому саме поняття ЄС з’явилося ще у 1972 році.
Україна у 2014 році підписала Угоду про асоціацію з Євросоюзом (European Union–Ukraine Association Agreement), кінцевою метою якої є вступ до євроблоку. Тому орієнтуватися у ЄС, який у далекій перспективі таки може стати домівкою наших нащадків, – неодмінно потрібно.
JIT.Academy розповість про основні інституції (institutions) ЄС, які не лише визначають життя його мешканців, але й мають чималий вплив на інші, особливо сусідні країни.
Найголовнішими органами Європейського союзу є: Європейська рада, Рада Європейського Союзу, Європейська комісія, Європарламент, Суд Європейського Союзу, Європейський центральний банк та Європейський суд аудиторів.
Законодавчими органами ЄС є Рада Європейського союзу і Європейський парламент.
Рада Європейською союзу (Council of the European Union)
Раду ЄС також називають Радою міністрів або ж просто Радою. Орган був створений в 1952 році як Особлива рада міністрів у рамках Європейського об’єднання вугілля і сталі (European Coal and Steel Community), щоб врівноважити Вищий керівний орган (сьогодні це – Європейська комісія, про яку мову піде пізніше).
Рада відіграє ключову роль (key role, crucial role, pivotal role, key part) в тих областях європейської інтеграції, де прийняття рішень відбувається на міжурядовому (intergovernmental) рівні. Це, серед іншого, питання спільної зовнішньої політики (foreign policy), політика у сфері безпеки (security policy, safety policy) та співпраця з внутрішніх питань (internal affairs). Також Рада Міністрів координує політику держав ЄС у таких сферах як соціальна політика, освіта, культура, охорона здоров’я, промисловість і так далі.
Дехто називає Раду Міністрів верхньою палатою у політичній системі Європейського союзу. Фактично будь-який правовий акт (legislative act) Євросоюзу повинен отримати схвалення Ради. Водночас бюджет ЄС Рада приймає разом з Європарламентом.
Загалом існує 10 окремих Ради чи конфігурацій: кожна складається з 27 національних міністрів (за кількістю країн-членів ЄС) відповідної галузі (як от освіта чи сільськогосподарська політика) та одного відповідального за цю галузь єврокомісара, який не має права голосувати.
Зазначимо, окремо виділяється Рада міністрів закордонних справ. Її очолює Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки, якого ще називають керівником Дипломатичної служби Європи. З 1 грудня 2019 року ним є іспанець Жозеп Боррель (Josep Borrell).
Сталого розкладу засідання Ради Європейського союзу немає. Одні групи можуть збиратися за потреби раз на місяць, інші – раз на півроку.
Європейський парламент (European Parliament)
У 2022 році своє 70-річчя святкуватиме Європейський парламент – один з семи керівних (leading, central, principal) органів Європейського Союзу. Офіційною датою початку його роботи є 10 вересня 1952 року.
Нині парламент має 705 депутатів (deputy, delegate, representative), його очолює президент. Інституція представляє найбільший міжнаціональний демократичний електорат (electorate, constituency) у світі.
Євродепутати обираються прямим голосуванням (voting, vote, poll, ballot) громадянами (citizen, national) Європейського Союзу кожні 5 років.
Парламент має законодавчу владу (legislature), водночас формально законодавчої ініціативи (legislative initiative), яку мають більшість національних парламентів, він немає.
Парламент — інституція ЄС, яка першою згадується в договорах (contract, agreement, treaty, pact) і яка розділяє законодавчі та бюджетні повноваження (power, authority, mandate) з Радою і контроль над бюджетом (budget).
Європейському парламенту підзвітна Європейська комісія – виконавчий орган (executive body) ЄС. Парламент обирає голову Комісії та затверджує (to approve, to confirm, to validate) чи відхиляє (to reject, to deny, to discard) призначення комісії.