15 років JUST IN TIME 31 серпня виповнюється 15 років із дня офіційної реєстрації моєї Агенції іноземних мов «JUST IN TIME». Насправді ж ми почали працювати трохи раніше — ще у 2010 році. Цей допис не лише про особисте досягнення. Він також про малий і жіночий бізнес в Україні. І, можливо, моя історія когось надихне, підтримає у складний момент або просто нагадає: іноді варто дати своїй мрії шанс.
Я мала мрію — створити власну школу, простір для людей, куди хотілося б повертатися після роботи, щоб навчатися, спілкуватися й розвиватися. Наше гасло Never Stop Learning — «Ніколи не переставай вчитися» — дуже точно відображає моє бачення безперервного розвитку, адже я й сама намагаюся постійно вчитися.
До відкриття власної справи я встигла попрацювати в дуже різних місцях: у державній школі, футбольному клубі, на деревообробному підприємстві, у логістичних компаніях — від державних установ до міжнародних корпорацій. Але в якийсь момент я чітко відчула: бажання створити щось своє вже стало більшим за страх і сумніви.
Великий поштовх дала моя сестра. Вона не просто сказала: «Ну ти ж давно хочеш свою школу», — а й зібрала першу групу студентів, допомагала з ремонтом офісу й підтримувала в усьому. Наша двоюрідна сестра вклалася в школу не менше за мене: завдяки своїй структурованості вона допомогла впорядкувати процеси, документи та фінанси. Не кажучи вже про те, що всі господарські роботи в приміщенні ми теж виконували разом. І, звичайно, були батьки. А ще — безліч друзів, рідних і близьких, які так чи інакше допомагають тобі просто тому, що вірять: ти можеш :-) Так виник простір, який згодом став рідним для багатьох людей: спочатку наш офіс на вул. Лесі Українки, 12, а потім — на вул. Газовій, 36.
Це був довгий, складний і неймовірно цікавий шлях. І сьогодні, озираючись назад, я хочу написати про уроки, які засвоїла за ці 15 років життя, вкладених у свою мрію та проєкт, якому вдалося пережити початок війни у 2014 році й кризу, що настала після цього, COVID-19, повномасштабне вторгнення та вже понад чотири роки великої війни. Іноді я сама не знаю, як нам це вдалося. Хоча ні. Знаю :-))))
Урок 1. Малий бізнес дуже часто є сімейним бізнесом Думаю, цей урок ні для кого не новий :-) Якщо у вас немає великого стартового капіталу, ваша сім’я стає вашими першими інвесторами, спонсорами, консультантами, майстрами на всі руки, а іноді — навіть вантажниками. Пам’ятайте про це й не забувайте віддячувати. Дивіденди в різних формах ще ніхто не скасовував :-)
Урок 2. Не здавайся Якщо десь дорогою опускаються руки — а на початку таких моментів буде чимало, — пам’ятай: «Якщо я здамся зараз, то ніколи не дізнаюся, на що здатна». Якщо вже почала справу, спробуй довести її хоча б до певної логічної межі, перш ніж вирішувати, чи рухатися далі. Мені тут дуже допоміг мій тато, який у складні моменти казав: «Не здавайся. Хвіст трубою!» Якщо у вас є така людина — це безцінно.
Урок 3. Роби роботу якісно: репутація напрацьовується роками, а втратити її можна за день Якщо вдалося пережити перші три роки — вважай, ти вистояла. Як? Я завжди вважала, що роботу треба виконувати так, щоб за неї не було соромно. Якісно, з натхненням, самовіддано, зі щирим бажанням вкластися в людей, дати їм частинку себе й мотивувати до розвитку.
Саме тому багато учнів, які прийшли до нас у перші роки, стали нашими добрими друзями. А багато замовників і сьогодні продовжують звертатися по наші послуги та рекомендувати нас іншим. Для мене це, мабуть, найкращий показник якості.
Урок 4. Люди — твій найцінніший капітал. Не руйнуй зв’язків Намагайся дивитися на свої рішення з перспективи п’яти років: «Якщо я вчиню так сьогодні, що буде через п’ять років? Чи захоче ця людина тоді зі мною працювати?» Репутація — це не лише якість послуги. Це ще й те, як ти поводишся з людьми. Коли бізнес уже трохи став на ноги, заробив ім’я — а сарафанне радіо справді працює, див. попередній пункт :-) — і починає виходити на ширший ринок, настає час професійних інструментів.