До середини ХХ століття міжнародні конференції працювали переважно через послідовний переклад: оратор виголошував частину промови, зупинявся, а перекладач відтворював сказане іншою мовою.
Однак після Другої світової війни світ зіткнувся з безпрецедентним викликом — необхідністю проводити масштабний міжнародний суд одразу чотирма офіційними мовами: — англійською, — французькою, — російською, — німецькою.
Якби використовували лише послідовний переклад, процес тривав би роками. Саме тому вперше в історії у великому масштабі застосували систему синхронного перекладу.