Статья - ни о чем. Досужие мнение, подтягивание чужих примеров, снова приведение мнения с иллюзорным оптимистическим сценарием - конец!
Как можно все это сделать, если там признание и уважение суверенитетов, а Армения Карабах покидать не собирается ни при каких условиях.
Может нам с россиянами по донбассу тоже договорится на условиях признания языковых, политических и диугих предпочтений населения Донбасса?
Фиг...

Головна відмінність карабахського і донбаського конфліктів в тому, що у Карабаху це конфлікт реальний міжетнічний, а на Донбасі жодних протиріч немає, вони були зроблені штучно. Протягом всіх років незалежності України ця територія мирно існувала, там розмовляли тією мовою, якою хотіли, шанували героїв, яких хотіли, святкували свята, обирали владу і так далі. Жодного конфлікту з іншими регіонами, з Києвом у Донбасу не було. Немає ні мовних, ні релігійних, ні політичних, ні будь-яких інших розбіжностей між цим регіоном та іншими. Натомість у Карабаху існують дві етнічні групи, і кожна з них вважає цю територію своєю. І хоча Вірменія дійсно є окупантом частини території Азербайджану, проте це було зроблено за підтримки саме вірменського етнічного населення. На Донбасі ж захоплення територій відбулося через роздмухування конфлікту ззовні, тому ця війна не є ні міжетнічною, ні мовною, ні міжкультурною. Це штучно створена агресія ззовні з метою змусити одну державу підкорятися вимогам іншої держави. Не можна з Росією домовитись про Донбас, тому що на Донбасі немає предмету домовленостей. Відверто кажучи, те ж саме можна сказати і про Крим. Окупація Криму теж є штучно створеним конфліктом (хоча в цьому регіоні дійсно є більше людей, які підтримують Росію, яким зараз там гарно живеться саме під триколором і які дійсно не хочуть повернення туди України). Проте, незважаючи на це, якщо б окупації не було, Крим би спокійно жив і за Порошенка, і за Зеленського, як жив за Ющенка (хоча багато хто там не сприймав його за Президента, бо він протирічив їх проросійським "цінностям"). Але ж Крим самостійно не проводив жодних референдумів про незалежність чи приєднання до РФ. І навіть на початку березня 2014 таких планів у очільників Криму не було. "Референдум" 2014 року був організований ззовні, на місцях лише виконали те, що написали у Кремлі.

Дякую за екскурс в суть україно-російської війни, але моя думка полягала в тому, що тут так само можна поитягнути за вуха, як і там.
Факт окупації Вірменією Азербайджану і риторика, що вони звідти ніколи не підуть каже про відсутність поваги до суверенітету Азербайджану. Всі наступні розмови - від лукавого. Як і співчуття вірменам, які окуповують територію Карабаха. Мирно вони 30 років не хотіли вирішувати. Тепер будуть вирішувати без низ. Коли замовкнуть гармати і вірмени будуть вибиті з Карабаху

Всё правильно, там вопрос наций (веры) лежит в основе конфликта. И смотреть надо скорее на кейс Боснии и Сербии. Проблема в том, что у Сербии большой брат был, а у Боснии (на то время) нет. Оказались мальчиками для битья, но вполне вероятно, Турция и туда сможет распространить влияние (теперь). Суть русськемир конфликтов вообще другая (имперские амбиции собирателя земель), нет никакого смысла сравнивать. Опыт Германии и Франции ничем не может быть полезен в сабже, статью даже не открывал (это о понимании глубины моих суждений в этой ветке комментов).