Буча, Ворзель, Ірпінь... Для мене, як і для багатьох киян, це спогади дитинства: ліс, озеро, гриби у лісі, суниця, літній дощ, веселка, парне молоко, молоді батьки... Скільки щасливих асоціацій!
Тепер і у мене, й у всього світу ці назви будуть асоціюватися зі смертю. Вбивства, тортури, знущання, братські могили, трупи на вулицях - ось що таке теперь Буча, Ворзель, Ірпінь. Раніше ці назви знали тільки ми. Тепер їх знатимуть всі. Й памʼятатимуть навіть тоді, коли навіть слово "Путін" забудеться за непотрібністю. Та й навіть тоді, коли забудеться слово "Росія". Чому б ні? Хто памʼятає сьогодні назви країн, які у давнину винищували євреїв? Біблія зберігає людству тільки памʼять про саме винищення й про тих, хто його зупинив.
Сказати, що я здивований цими новинами, не можу. Приголомшений, шокований, засмучений - але не здивований, ні. У 30-і роки минулого сторіччя мої колеги переконували світ, що Сталіну йдеться про винищення українського народу - світ не вірив, багато хто вважав, що Голодомор - це тільки "ексцеси" недбалої економічної політики більшовиків. Масштаби звірства стали зрозумілими тільки за десятиріччя. За кілька років було чимало таких, хто переконував, що мета Гітлера - повне знищення євреїв, але світ не вірив, вважав, що Рейх хоче тільки ізолювати "іновірців", дивився нацистську документалку з Варшавського гетто з театрами й лікарнями. Масштаби звірств стали очевидними тільки тоді, коли союзники увійшли до концентраційних таборів - однак для розуміння ситуації знадобилися роки.
З перших днів цієї війни я попереджаю, що її головною метою є не просто окупація українських земель, але й масове винищення й вигнання українського народу. Президенту України не вірили, коли він порівняв цю війну з Голокостом, а дарма. Це Голокост і Голодомор в одній пігулці, бо Путін знищує народ та інфраструктуру водночас! Робить все, щоб людей вбивали й виганяли - й щоб вони не мали можливостей вижити. Путіну не потрібні українці навіть у якості підкореної нації, бо він їх боїться й ненавидить. Йому потрібні сотні кілометрів спустошеної землі, щоб поставити ракети - і все. Навіщо? А навіщо Сталіну було потрібне спустошене українське село в умовах вічної нестачі хліба? А навіщо Гітлеру були потрібні мільйони єврейських трупів? Щоби що? Навіщо Путіну ця спустошена земля, коли сама провінційна Росія у ХХІ сторіччі все ще виглядає як звалище й згарище? Потрібно знайти відповідь на це питання?
Якщо потрібно, я знайду. Це моя робота, я можу прочитати довгу лекцію про це божевілля. І міжнародний суд знайде - там кваліфіковані спеціалісти. Навіщо намагатися розгадати логіку параноїка? Навіщо витрачати години для пошуку розуміння цілей цілої держави, яка стала на шлях злочинів проти людяності й перетворилася на терористичну організацію?
Важливо усвідомити мету, Мету. Мета - знищення й вигнання українського народу. Мета - геноцид. І це стало очевидним не через кілька десятиріч, не через кілька років, а за кілька тижнів. Ми вам не брехали, коли попереджали про таке. Не перебільшували. Це була констатація фактів. І тому не має значення, що вони там брешуть і навіть яку зброю вони обирають. Має значення тільки одне: до чого вони прагнуть. Ось до цього.
І порятунок, на превеликий жаль - це не якийсь там нейтралітет України або наша "відмова від ядерної зброї" - ніби вона в нас була. Ні, порятунок - демілітаризація, денуклеаризація й денацифікація терористичного співтовариства під гучною вивіскою "Російська Федерація".
Тому що ми просто перші у переліку цілей. Але, повірте, не останні. Так, існування путінського режиму - пряма загроза людству й людяності. Абсолютна загроза.
Людство або розуміє це, або зникає швидше, ніж ми можемо це собі уявити. Й тоді майбутні гості цієї понівеченої планети можуть навіть вирішити, що її справжнім імʼям було планета Буча.
А не якась там Земля.