У шосту річницю Іловайської трагедї офіс Генерального прокурора України передав до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду (МКС) докази вчинення воєнних злочинів, серед яких и вбивства українських військових поблизу Іловайська  у серпні 2014 року. «Згідно з висновками експертів та комплексом інших здобутих доказів, єдиним фактором, що призвів до трагічних подій поблизу Іловайська, є військова агресія збройних сил РФ» - підкреслюється у заяві Офісу генерального прокурора.
Це дуже важливе визнання. Українська внутрішньополітична боротьба призвела до того, що ми часто забуваємо про головні причини того, що відбулося і відбувається під час російсько-української війни. А головною причиною залишається російська агресія. Звісно, це не означає, що українське політичне керівництво і військове командування не роблять помилок. Але якщо не було б агресії — не було б і помилок. Не було б загиблих, не було б зруйнованих доль. Головний винуватець наслідків війни — не Петро Порошенко. Головний винуватець наслідків війни — не Володимир Зеленський. Головний винуватець наслідків війни — Володимир Путін.
Але є ще одна важлива причина, про яку в Україні майже не згадують. Це недооцінка намірів Володимира Путіна. Переважна більшість українців взагалі ніколи не вірила у можливість російсько-українського конфлікту. Хоча для будь-якої тверезомислячої людини було очевидним: як тільки Україна замислитися про справжню незалежність, про готовність до європейської і євроатлантичної інтеграції, розпочнеться серйозний конфлікт. А можливо, і справжня війна. До речі, зараз констатація цього факту є актуальною для сусідньої Білорусі.
2014 року мало хто вірив, що Путін наважиться на анексію Криму. Навіть після цієї анексії мало хто вірив, що Путін наважиться на вторгнення до українського материку. Навіть після цього вторгнення мало хто вірив, що Путін наважиться на пряме застосування російських військ на території України. І ця неготовність усвідомити, що російський президент готовий вдатися до будь-яких засобів для досягнення своїх цілей і стала насправді головною причиною трагедії у Іловайську.
 Але навіть після цієї трагедії ми не можемо чесно сказати самим собі: Путін продовжуватиме добиватися власних цілей. Головна з яких ним неодноразово артикулювалася - це відновлення геополітичного впливу Росії на пострадянському просторі, можливо навіть відродження зруйнованої у 1991році радянської імперії.
Українці не самотні у своїй недооцінці серйозності путінських намірів. Перед російсько-грузинською війною у Тбілісі також не вірили у можливість застосування регулярних російських військ на грузинській території. Але ж це відбулося, відбулося ще до нападу Росії на Україну, призвело до нових територіальних втрат. До фактичного зникнення навіть теоретичної можливості відновлення територіальної цілісності Грузії. Але ми чомусь вважали, що те, що вже відбулося у Грузії, не може відбутися в Україні. А відбулося! І може повторитися знову і знову — якщо ми будемо й надалі недооцінювати серйозність намірів противника. Якщо замість відпрацювання стратегії оборони ми будемо шукати шляхи до домовленостей з тим, хто не збирається з нами домовлятись.
А це означає, що Іловайська трагедія була не останньою в українській історії. Що такі трагедії можуть множитися і повторюватися. radiosvoboda.org