Так звані «депутати Народної ради ЛНР» майже одноголосно - 42 голосами з 43 – ухвалили рішення про проголошення російської мови єдиною «державною мовою» окупованої території. До цього «державних мов» офіційно було дві - російська і українська, хоча сфера застосування української мови, зрозуміло ж, була значно обмеженою.
Це рішення - реальна демонстрація того, яку долю окупант насправді готує для України, української мови, українського народу в разі, якщо територія нашої країни буде окупована Росією або до влади тут прийде проросійський уряд запеклих колабораціоністів.
Воно доводить, що всі ці розмови про «дві державні мови» в Україні, регіональні мови, «захист російськомовного населення» і таке інше - усього лише пропагандистська мішура, перехідний етап. Росії та її прихильникам в Україні не є потрібною рівноправність російської та української мов.
Їм потрібно тільки одне - щоб української мови не було. А була російська мова. І щоб українського народу не було. А українці вважалися росіянами. І щоб України не було. А Україна вважалася Росією. Просто регіоном Росії і крапка.
Коли я намагався пояснити цю просту істину років 5-6 тому, мене звинувачували у «націоналізмі» і «неповазі» до тих українців, хто не бажає повернутися до рідної мови, кому «какая разніца» - аби країна була успішною і багатою.
Але Путін все довів за мене. І луганські «депутати» - колабораціоністи разом зі своїми «колегами» у Донецьку все доводять за мене. Вони просто виганяють з окупованих територій все українське. Людей - вбивають. Мову - маргіналізують. Саму територію хочуть приєднати до Росії.
Які ще докази вам потрібні? Що ще має статися, щоб довести навіть найбільш нетямущим з вас просту істину: той, хто агітує за російськомовну Україну, насправді агітує за Росію від Ужгорода до Владивостоку?