2020 рік мав стати часом справжнього політичного тріумфу президента Росії Володимира Путіна. Росіяни на референдумі мали схвалити зміни до Конституції, які несподівано звелися до «обнулення» термінів чинного президента країни. Стало ясно, що Путін готується до п'ятого, а то і шостого терміну перебування на посаді глави держави. Парад 9 травня повинен був підкреслити тріумф російської офіційної імперської ідеології, його гостями могли стати навіть керівники тих країн, які запровадили санкції проти Росії і виступають за припинення її агресії проти України - згадаймо хоча б про обіцянку прибути до Москви, яку дав президент Франції Еммануель Макрон. Ціни на нафту давали російському президенту впевненість у завтрашньому дні. Можна було збільшувати внески у стабілізаційні фонди і витрачати гроші на агресію і диверсії. На українському напрямку була надія, що недосвідченого президента Володимира Зеленського та його помічників можна буде заманювати в нові і нові пастки і, врешті-решт, примусити до капітуляції перед Кремлем.
Всієї цієї картини світу більше немає. Неприємності, власне, почалися ще наприкінці минулого року. На саміті «нормандської четвірки» в Парижі виявилося, що Путін і його радники перебільшили готовність Зеленського до капітуляції - зустріч російського і українського президентів виявилася класичною бесідою сліпого з глухим, а сам саміт завершився без будь-яких серйозних домовленостей. Уже за кілька місяців новий короновірус змінив життя в усьому світі і призвів до падіння цін на нафту. Володимир Путін не зміг правильно оцінити наслідків цього падіння і вплутався в безглузду цінову війну з Саудівською Аравією - війну, яку він не міг виграти за визначенням. В результаті навіть після капітуляції Москви перед країнами ОПЕК і зниження обсягів видобутку нафти ціни не поспішають відновлюватися. А це вдарить по російській економіці і тільки посилить наслідки кризи.
Але найцікавіше почалося після того, як новий короновірус прийшов до Росії. Спостерігачі відзначають, що російський президент не поспішає проявляти лідерські якості. «Великий диктатор» Путін вирішив покласти всю відповідальність за боротьбу з епідемією на регіональних керівників, які нерідко вступають у конфронтацію з російським урядом. А Кремль спостерігає за цим ніби осторонь. Навіть рішення про скасування параду 9 травня було оформлено, як відповідь президента на прохання ветеранських організацій. Російський президент постійно демонструє: він не приймає рішення, він - реагує. А це - зовсім не путінський стиль.
Можливо, ця невпевненість Путіна пов'язана з розумінням того, що епідемія «обнулила» всі досягнення двох десятиліть його перебування при владі. Росіяни знову бідніють не по днях, а по годинах. Нафта знову коштує копійки. Референдуму поки що не буде. Параду - теж. До Чечні, повернення якої до складу Росії було першим кровопролитним результатом «воцаріння» Путіна, тепер пускають тільки її жителів. На Кримському мосту - там, де проходить справжній державний кордон Російської Федерації і України - тепер блок-пост.
Якщо Путін вирішить залишитися на посаді президента Росії, це буде зовсім не продовження його правління. Йому доведеться починати все спочатку, повернутися у 2000 рік. І це при тому, що роки перебування при владі явно позбавили його енергетики, яка ще відчувалася у 2014 році, коли Кремль зважився на окупацію Криму і війну на Донбасі.
У 2000 році у Путіна хоча б не було війни з Україною і навіть перший Майдан і провал Віктора Януковича в 2004 році не привів до краху відносин між двома країнами. Про відновлення цих відносин найближчими роками говорити не доводиться хоча б тому, що кризовій Росії просто нічого буде запропонувати для кризової Україні. Але «подешевілий Путін" не зможе дозволити собі і серйозну війну з Україною. Ймовірно, все, що йому залишиться - це заморозка конфлікту до закінчення свого правління. А намагатися вийти з кризи відносин з Україною будуть вже його наступники. Radiosvoboda.org
Всієї цієї картини світу більше немає. Неприємності, власне, почалися ще наприкінці минулого року. На саміті «нормандської четвірки» в Парижі виявилося, що Путін і його радники перебільшили готовність Зеленського до капітуляції - зустріч російського і українського президентів виявилася класичною бесідою сліпого з глухим, а сам саміт завершився без будь-яких серйозних домовленостей. Уже за кілька місяців новий короновірус змінив життя в усьому світі і призвів до падіння цін на нафту. Володимир Путін не зміг правильно оцінити наслідків цього падіння і вплутався в безглузду цінову війну з Саудівською Аравією - війну, яку він не міг виграти за визначенням. В результаті навіть після капітуляції Москви перед країнами ОПЕК і зниження обсягів видобутку нафти ціни не поспішають відновлюватися. А це вдарить по російській економіці і тільки посилить наслідки кризи.
Але найцікавіше почалося після того, як новий короновірус прийшов до Росії. Спостерігачі відзначають, що російський президент не поспішає проявляти лідерські якості. «Великий диктатор» Путін вирішив покласти всю відповідальність за боротьбу з епідемією на регіональних керівників, які нерідко вступають у конфронтацію з російським урядом. А Кремль спостерігає за цим ніби осторонь. Навіть рішення про скасування параду 9 травня було оформлено, як відповідь президента на прохання ветеранських організацій. Російський президент постійно демонструє: він не приймає рішення, він - реагує. А це - зовсім не путінський стиль.
Можливо, ця невпевненість Путіна пов'язана з розумінням того, що епідемія «обнулила» всі досягнення двох десятиліть його перебування при владі. Росіяни знову бідніють не по днях, а по годинах. Нафта знову коштує копійки. Референдуму поки що не буде. Параду - теж. До Чечні, повернення якої до складу Росії було першим кровопролитним результатом «воцаріння» Путіна, тепер пускають тільки її жителів. На Кримському мосту - там, де проходить справжній державний кордон Російської Федерації і України - тепер блок-пост.
Якщо Путін вирішить залишитися на посаді президента Росії, це буде зовсім не продовження його правління. Йому доведеться починати все спочатку, повернутися у 2000 рік. І це при тому, що роки перебування при владі явно позбавили його енергетики, яка ще відчувалася у 2014 році, коли Кремль зважився на окупацію Криму і війну на Донбасі.
У 2000 році у Путіна хоча б не було війни з Україною і навіть перший Майдан і провал Віктора Януковича в 2004 році не привів до краху відносин між двома країнами. Про відновлення цих відносин найближчими роками говорити не доводиться хоча б тому, що кризовій Росії просто нічого буде запропонувати для кризової Україні. Але «подешевілий Путін" не зможе дозволити собі і серйозну війну з Україною. Ймовірно, все, що йому залишиться - це заморозка конфлікту до закінчення свого правління. А намагатися вийти з кризи відносин з Україною будуть вже його наступники. Radiosvoboda.org
10 comments
Log in to comment
Безжалостная "невидимая рука рынка" делает свое дело. И (по иронии судьбы) именно там, где всегда любили рассуждать об этой "невидимой руке".
В ОПЕК+ достигли компромисса по поводу снижения добычи. Особенно на ближайшие месяцы. Карантин пройдет, и хоть мировая экономика уже не будет прежней, спрос на нефть никуда не исчезнет. Те же эксперты ОПЕК считают, что общее снижение спроса на нефть в III кв. 2020г. составит 6 МБД, а в IV кв. — 3,5 МБД. Но текущее цены на нефть в буквальном смысле уничтожают самые высокозатратные проекты. В первую очередь — канадские нефтяные пески, и американский сланец.
Количество активных буровых в США падает высокими темпами (с 683 до 438 за месяц). И несмотря на то, что сами Соединенные Штаты формально не участвуют в соглашении ОПЕК+, реальное снижение добычи происходит именно там. И некоторые представители сланцевой отрасли находятся в состоянии паники. Так, глава Pioneer Natural Resources говорит, что если цены на WTI останутся на текущем уровне (около 20$), то к концу 2020 года большинство нефтяных компаний США просто обанкротятся.
Такая перспектива (безработица и дефолты компаний) вовсе не радует президента Трампа. Поэтому какие-то решения нужно принимать срочно.
Предлагаются следующие варианты:
1. Введение пошлин на импортируемую в США нефть.
Несмотря на кажущуюся простоту, это решение вряд ли будет принято. Я просто не могу себе представить величину такой пошлины, чтобы спасти сланцевую отрасль США. И если такую меру предпринять, то очевидная неэффективность американских сланцевых компаний (которые так и не смогли за 10 лет обеспечить положительный денежный поток) ляжет на всю американскую экономику.
В то время как другие потребители нефти в мире (Китай, Индия, страны ЕС, Япония...) получат ценовое преимущество.
2. Согласованное снижение производства нефти внутри США.
Несмотря на огромное количество нефтяных компаний США, механизмы для такого решения существуют (например, железнодорожная комиссия Техаса). Но против такого варианта спасения выступают крупные нефтяные компании США. Так называемым "мейджорам" выгодно банкротство большинства малых нефтяных компаний: и добыча автоматически снизится, и можно будет прибрать к рукам самые эффективные активы (их немного, но они есть).
3. И, наконец, третий вариант "спасения". Пошли разговоры о том, чтобы заплатить из федерального бюджета американским сланцевикам за то, чтобы они прекратили добычу. Таким образом, власти США как бы купят всю не добытую нефть, а потом (когда наступят благоприятные условия), нефтяные компании эту нефть поставят.
Судя по всему, этот вариант "спасения" и будет принят. Фактическая добыча значительного количества сланцев остановится до лучших времен (подозреваю, что эти времена наступят очень нескоро, т.к. даже при цене в 60$ за баррель американские сланцевики с успехом генерировали только долги).
Ну и кроме того, на рынке появится дополнительное некоторое количество долларов США (за то, чтобы никто ничего не добывал).
Занимательная "схема", но других вариантов по сути нет.
"Спасение" американской сланцевой отрасли будет выглядеть примерно так же, как и "спасение" остальной экономики США — бесконечное печатание денег. Но к этой теме мы еще вернемся. Этот пост про нефть.
В СМИ периодически появляются сообщения, говорящие о том, что нефтетрейдеры ищут по миру танкеры, чтобы забить их экстремально дешевой нефтью с целью хранения. Судя по всему, они прекрасно понимают, что карантины снимут, нефтедобыча снизится естественным путем, и цены на нефть очень скоро вернуться на адекватные уровни (как минимум в диапазон 40-50$ марки Brent). А там уже запасы можно будет потихоньку реализовать.
К тому же, сам факт превращения танкеров в плавучие нефтехранилища создает некоторую закупорку торговли реальной (а не "бумажной") нефтью.
Таким образом, подозреваю, что цены на нефть очень скоро вырастут. Спрос, приостановившейся за время карантина, быстро пойдет вверх. Да, он не будет прежним, но и добыча так же останавливается. Бесплатной нефти не будет.
"На саміті «нормандської четвірки» в Парижі виявилося, що Путін і його
радники перебільшили готовність Зеленського до капітуляції - зустріч
російського і українського президентів виявилася класичною бесідою
сліпого з глухим, а сам саміт завершився без будь-яких серйозних
домовленостей."
Якщо б Зеленський був би суто проросійською фігурою, то діяв би Він у напрямку капітуляції Кремлю набагато ефективніше.